Череп людини будова анатомія

Череп людини будова анатомія

1.Череп як кістяк голови.

2.Мозковий та лицевий череп.

3.Особливості будови кісток черепа.

4.З’єднання кісток черепа.

У скелеті людини розрізняють скелет тулуба, скелет голови, скелет верхньої кінцівки та скелет нижньої кінцівки. У скелеті дорослої людини нараховують більше 200 кісток, з них 23 кістки складають череп, 26 – хребетний стовп, 25 – грудну клітку, 64 – скелет верхніх кінцівок, 62 – скелет нижніх кінцівок.

Кістковий скелет людини поділяють на осьовий скелет (череп, хребтовий стовп, грудна клітка) і додатковий, до якого належать кістки верхньої та нижньої кінцівок. Скелет виконує функції опори, руху, захисту внутрішніх органів, біологічну функцію. Опорна функція скелету полягає в тому, що він підтримує м’які тканини, що кріпляться до нього, утворює стінки порожнин, в яких знаходяться внутрішні органи, надає тілу відповідної форми і положення в просторі. Функція руху обумовлена тим, що кістки скелета відіграють роль важелів, які приводяться до руху при скорочені прикріплених до них м’язів. Захисна функція здійснюється шляхом утворення кісткових порожнин –утворюючи порожнини (черепу, грудну, тазову та ін.), кістки захищають внутрішні органи від пошкоджень та інших впливів навколишнього середовища. Біологічна функція пов’язана з участю скелета в обміні речовин та з кровотворною функцією кісткового мозку.

Скелетом голови є череп (сranium); він вміщує та захищає головний мозок та органи чуття, пов’язані з головним мозком, до нього прикріплюються початкові відділи дихальної та травної систем. Згідно з цим череп поділяється на мозковий череп та лицевий череп. Межа між цими відділами проходить по надорбітальному краю, виличній кістці і лінії до зовнішнього слухового отвору.

У мозковому черепі розрізняють склепіння і основу. Мозковий череп складається з восьми кісток – парних і непарних. До парних відносяться вискова (скронева) та тім’яна кістки, до непарних – лобова, потилична, решітчаста, клиноподібна.

Лобова кістка утворює передню частину склепіння черепа, складається з лобової луски, носової та двох орбітальних частин. Лобова луска розташована майже вертикально, її верхній край з’єднується з тім’яними кістками, нижній – з клиноподібною кісткою. У товщі лобової луски знаходиться повітроносна лобова пазуха. Між двома орбітальними частинами є виїмка, заповнена решітчастою кісткою; орбітальні частини розташовані горизонтально, нижніми ввігнутими поверхнями обернені в очні ямки, верхніми – в порожнину черепа, задні краї з’єднуються з клиноподібною кісткою.

Тім’яна кістка утворює верхньобокову частину склепіння черепа, розташована між лобовою та потиличною кістками. Її передній край з’єднується з лобовою кісткою, задній – з потиличною, медіальний – з однойменною парною кісткою, латеральний – з лускою вискової кістки.

Вискова кістка утворює основу та бокову частину склепіння черепа, розташована між тім’яною, клиноподібною та потиличною кістками, обмежує зовнішній слуховий отвір, утворює суглоб з нижньою щелепою (висково-нижньощелепний). Вона складається з лускоподібної, барабанної та кам’янистої (піраміда) частин. Лускоподібна частина – бокова частина склепіння черепа, від неї відходить виличний відросток, який з’єднується з виличною кісткою. Барабанна частина утворює передній, нижній та задній краї зовнішнього слухового отвору, продовженням якого є зовнішній слуховий хід, що досягає барабанної порожнини. Кам’яниста частина (піраміда) має форму піраміди, входить до основи черепа, являється кістковим сховищем для органів слуху та визначення положення тіла в просторі (вестибулярний апарат).

Клиноподібна кістка утворює центральну частину основи черепа, межує спереду з лобовою і решітчастою кістками, ззаду – з потиличною. Складається з тіла, малих крил, великих крил, крилоподібних відростків. У тілі кістки є повітроносна порожнина (клиноподібна пазуха), вона поділяється перегородкою на дві половини, які отворами з’єднуються з носовою порожниною. На верхній (мозковій) поверхні тіла кістки по серединній лінії є заглиблення – турецьке сідло, на дні якого у ямці знаходиться гіпофіз, залоза внутрішньої секреції. На передній поверхні тіла, що входить до задньої стінки носової порожнини, є гребінь, який з’єднується спереду з перпендикулярною пластинкою решітчастої кістки. У крилах і відростках є канали, отвори, щілини, через які проходять кровоносні судини, нерви; між малими і великими крилами знаходиться верхня очна щілина, яка з’єднує порожнину черепа з очними ямками.

Потилична кістка утворює задню та нижню стінки черепа, входить до складу і склепіння черепа і його основи; складається з чотирьох частин, що обмежують великий потиличний отвір – тіла, потиличної луски, двох латеральних (бічних) частин. Через великий потиличний отвір порожнина черепа з’єднується з хребтовим каналом, через нього проходять спинний мозок, судини, нерви. Тіло кістки знаходиться спереду великого потиличного отвору та з’єднується з клиноподібною кісткою. Потилична луска розташована вверх від великого потиличного отвору, верхній її край з’єднується з тім’яними кістками, нижній – з висковими. На нижніх поверхнях латеральних частини розташовані потиличні виростки для з’єднання з першим хребцем – атлантом.

Решітчаста кістка бере участь в утворенні основи черепа, стінок очних ямок та носової порожнини, складається з решітчастої і перпендикулярної пластинок та решітчастого лабіринту. Решітчаста пластинка замикає вирізку між орбітальними частинами лобової кістки, має багато (30–40) невеликих отворів, через які проходять нюхові нервові волокна, судини. Перпендикулярна пластинка розташована вниз від решітчастої, складає передньоверхній відділ кісткової перегородки носа; знизу до неї прикріплюється леміш, з боків – решітчастий лабіринт. Решітчастий лабіринт складається з великої кількості повітроносних комірок, які з латеральної (очної) сторони закриті тонкою орбітальною пластинкою, а з боку перпендикулярної пластинки (медіальна сторона) утворюють верхню та середню носові раковини.

Кістки лицевого черепа утворюють кісткову основу для органів чуття та початкових відділів травної та дихальної систем, що визначає їх будову. До кісток лицевого черепа належать парні кістки – верхня щелепа, носова, слізна, вилична, піднебінна, нижня носова раковина, непарні – нижня щелепа, леміш, під’язикова кістка.

Верхня щелепа бере участь в утворенні порожнин для органів чуття (очні ямки та носова порожнина), перегородки між носовою та ротовою порожнинами, в роботі жувального апарату; вона займає середню частину обличчя і складається з тіла та чотирьох відростків – лобового, виличного, альвеолярного, піднебінного. Тіло кістки містить велику повітроносну верхньощелепну пазуху (гайморову), яка широким отвором через середній носовий хід відкривається в носову порожнину. Верхньощелепна, клиноподібна, лобова пазухи та повітроносні комірки решітчастої кістки складають приносові пазухи, вистелені слизовою оболонкою. Лобовий відросток з’єднується з носовою частиною лобової кістки, виличний відросток – з виличною кісткою; альвеолярний відросток розташований по нижньому краю верхньої щелепи, він закінчується альвеолярною дугою, яка має заглиблення – вісім зубних альвеол для верхніх зубів. Піднебінні відростки разом з піднебінними кістками замикають знизу носову порожнину і відокремлюють її від ротової порожнини.

Носова кістка разом зі своєю парною кісткою утворюють кісткову спинку носа.

Слізна кістка з’єднується з лобовим відростком верхньої щелепи, вона утворює передню частину медіальної стінки очної ямки. На латеральній поверхні слізної кістки є слізна борозна, разом зі слізною борозною верхньої щелепи вона утворює ямку слізного мішка.

Вилична кістка розташована між верхньою щелепою, лобовою і висковою кістками, з’єднується з виличними відростками скроневої і лобової кісток, з верхньою щелепою та великим крилом клиноподібної кістки.

Піднебінна кістка розташована назад від верхньої щелепи, складається з двох пластинок, розташованих під прямим кутом, що доповнюють верхню щелепу. Горизонтальна пластинка бере участь в утворенні кісткового піднебіння, вертикальна – в утворенні латеральної стінки порожнини носа.

Нижня носова раковина є самостійною кісткою на відміну від верхньої та середньої носових раковин, які являються складовими решітчастої кістки; під нижньою носовою раковиною міститься нижній носовий хід, під верхньою – верхній носовий хід, під середньою – середній носовий хід. Нижній носовий хід з’єднується з порожниною очної ямки, середній і верхній носовий ходи з’єднується з повітроносними пазухами клиноподібної, верхньощелепної, решітчастої та лобової кісток.

Нижня щелепа є рухомою кісткою черепа, має підковоподібну форму, складається з тіла та двох гілок. Тіло розташоване горизонтально, на верхньому краї тіла є альвеолярна дуга, яка має 16 зубних альвеол. Вертикально вверх від тіла розташовані права та ліва гілки, кожна закінчується двома відростками – вінцевим, до якого прикріплюється скроневий м’яз, і виростковим, який закінчується голівкою нижньої щелепи, що бере участь в утворенні скронево-нижньощелепного суглоба. Судини і нерви заходять в тіло нижньої щелепи через підборідний отвір на її зовнішній поверхні.

Читайте также:  Польза овсяной каши по утрам для организма

Леміш – чотирикутна неправильної форми пластинка, входить до складу кісткової перегородки носа, її задній край розділяє задні отвори порожнини носа – хоани, які з’єднують порожнину носа з носовою частиною глотки.

Під’язикова кістка розташована між нижньою щелепою та гортанню, складається з тіла та двох пар ріжок – великих і малих; вона підвішується до основи черепа двома довгими фіброзними зв’язками, які йдуть від малих ріжків кістки до шилоподібних відростків вискових кісток.

З’єднання кісток черепа в основному представлені синдесмозами (швами), але є і діартрози (суглоби). Шви є зубчасті – між лобовою, тім’яними і потиличною кістками, лускаті – між висковою і тім’яною кістками, плоскі – між лицевими кістками, крім з’єднання вискової кістки та нижньої щелепи.

Скронево-нижньощелепний суглоб – між висковою кісткою та нижньою щелепою – еліпсоподібний, комбінований, простий, малоконгруентний; утворений нижньощелепною ямкою вискової кістки і виростковим відростком нижньої щелепи. Нижня щелепа може рухатись вверх, вниз, вперед, назад, в сторони.

Атлантопотиличний суглоб – еліпсоподібний, комбінований, простий; утворений виростками потиличної кістки і суглобовими поверхнями першого шийного хребця – атланта. Можливі рухи невеликої амплітуди вперед і назад навколо поперечної (фронтальної) осі та нахили голови на сторони навколо сагітальної осі.

Атлантоосьовий суглоб – комбінований, складається з одного середнього суглоба та двох бічних. Середній утворений зубом другого шийного (осьового) хребця та суглобовою поверхнею передньої дуги атланта; це простий суглоб, циліндричний, з однією вертикальною віссю обертання, навколо якої можливі повороти голови. Правий та лівий бічні суглоби утворені плоскими суглобовими поверхнями першого та другого шийних хребців, рухи в них можливі ті ж самі, що і в середньому суглобі.

Вікові, статеві та індивідуальні особливості черепа. З віком змінюється відношення черепа до довжини тіла – у новонародженого це співвідношення складає 1/4 частину, у дорослої людини – 1/8; в черепі новонародженого між кістками є прошарок сполучної тканини, і лише після 30 років відбувається окостеніння швів. Збільшення жувальних рухів з віком призводить до утворення кутів між тілом та гілками нижньої щелепи. У жінок об’єм черепа трохи менший, згладжені, не так виражені виступи, нерівності на кістках. Індивідуальні відмінності частіше виявляються у формі черепа; розрізняють три форми черепа: довгий та вузький (довгоголові люди), короткий та широкий (короткоголові), середній за довжиною та шириною (середньоголові).

Дата добавления: 2015-09-07 ; просмотров: 1714 ; ЗАКАЗАТЬ НАПИСАНИЕ РАБОТЫ

Череп человека выполняет функцию сохранности основного органа человеческого тела–мозга, который является центральной нервной системой всего организма. Строение черепной коробки эволюционно обязано быть прочным, но гибким, в отношении передач данных от тела к мозгу.

Его кости имеют множество переплетений и лабиринтов, удерживающие органы связи с окружающей средой и достаточную прочность, чтобы обеспечивать максимальную протекцию от внешних механических воздействий. На фото с описанием в статье изображены крупные и малые участки черепа и их соотношение друг с другом.

Анатомия — строение черепа

Строение черепной коробки состоит из двух основных зон: лицевые кости и мозговой отдел. В лицевых костях расположены органы, связующие человека с миром: зрение, обоняние, дыхание, слух, речь. Конструкция черепа включает 23 кости, 8 из них имеют пару по обеим сторонам головы, 7 – не имеют.

7 костей из общего числа, относящиеся к органам чувств, обеспечивают прочность черепа без дополнительного утяжеления за счет нестандартной формы и считаются воздухоносными.

Затылочная кость

Строение черепа человека (фото с описанием поможет сориентироваться в анатомическом расположении костей) включает одну из самых крупных костей – затылочную. Представляет она из себя плоскую, округлую правильной формы кость, имеющую широкое отверстие для позвоночного столба. Снаружи она выпукла, внутри – вогнута.

Это непарная кость и включает в себя 4 отдела, окружающие данное отверстие:

  • базилярную часть — впереди от отверстия для позвоночного столба (если смотреть на череп «лицом»);
  • две латеральные части, располагающиеся по сторонам от столба;
  • затылочная чешуя располагается позади от столба.

Базилярная часть имеет 4 угла и спереди переходит в клиновидный отдел, крепясь к кости с помощью хрящевого нароста. А латеральные части сливаются с височными, также соединяясь хрящевой тканью. Они располагаются вдоль позвоночного столба с обратной стороны, перетекая впереди в базилярную часть, сзади – в затылочную чешую. По мере перехода с края затылка к центру черепа, она утончается.

Клиновидная кость

Клиновидная кость спрятана внутри головы и имеет квадратную форму. По сторонам от нее разрастаются отростки кости. Сзади она переходит в затылочную, благодаря хрящевой ткани, которая со временем окостеневает, превращается в единую кость. Спереди от центральной части клиновидного кости существует небольшая выемка, рассчитанная на расположение гипофиза.

С передней стороны от отверстия для гипофиза, с каждой из его сторон существует еще два крошечных отверстия для проходящих нервов и глазной артерии. С обратной стороны клиновидная кость смотрит на носовую область, которая является скрытой носовой стенкой.

С обеих сторон от центра находятся дырочки, соединяющие нос с центральной системой. С той же стороны клиновидной кости, обе стороны отростки являются задними стенками глазниц. Эти отростки имею по определенное количество отверстий, которые служат проходами для нервов и сосудов ЦНС. Снизу отростки крепятся к небу.

Лобная кость

Вторая самая крупная черепная зона округлой формы, начинается с темени и оканчивается в середине глазниц, захватывая часть набора костей, формирующих нос. Это сплошная кость с обеих сторон, имеющая с внешней стороны надбровные дуги, надпереносье и лобные бугры. Лобная кость включает надвисочные дуги, и промежуток, захватывающую височную долю.

С внутренней стороны кость усыпана бороздками от прилегающих вен, ее центральную часть рассекает впадина от сагиттального синуса. В зоне надпереносья имеются отверстия, открывающие доступ в лобную пазуху, между ними расположена носовая кость. Лобная доля является сплошной, беспарной, преходящей в теменную, через венечный шов. По бокам она сливается с клиновидной и скуловой костями.

Решетчатая кость

Строение черепа человека (на фото с описанием показаны части решетчатой кости) включает еще одну кость, располагающуюся внутри черепного набора костей. Эта небольшая косточка принадлежит к ряду носовых.

Она включает в свою конструкцию верхушку с наростом, именуемый «петушиный гребень», имеющий по бокам «петушиные крылья» и низ, входящий в состав формирования носа. С разных сторон от «петушиного гребня», вдоль них, располагаются многочисленные отверстия для проходящих в мозг нервов.

По бокам «петушиных крыльев» размещаются плоские области, образующие части глазных впадин. В этих кусочках также располагаются по 1 сквозному ходу для сосудов. Низ решётчатой кости заполнен множеством каналов, визуально напоминающих лабиринт.

Сошник

Еще одна костная непарная пластина лицевого набора костей, формирующая перегородку носа, в паре с решётчатой костью. Она выглядит как трапециевидная плоская удлиненная косточка, которая к верху раздваивается на два лепестка, сливаясь в этом районе с клиновидной костью. Нижняя область соединяется верхнечелюстным отростком и нёбом.

Сошник состоит из 4 основных сторон:

  • небный;
  • решётчатый;
  • левый;
  • свободный.

Височная кость

Череп человека включает в свое строение парную кость, именуемую височной (как указано на фото с описанием). По бокам черепа из височных костей торчит скуловой отросток, являющийся ориентиром при рассмотрении одного из кусочков височной кости.

Внутри строения выпирает отросток, именуемый «пирамидой». Эта форма визуально похожа на морскую раковину. Ее поверхности включает два сквозных прохода для каменистых нервов.

На вершине «пирамиды» находится полость слухового канала, выходящего в сонный в нижней костной части, расположенного у подножья скулового отростка. Там же рассекает кость лицевой нерв также выходящий в нижней части височной конструкции.

С наружной части, под отростком, располагается барабанная часть, относящаяся к ушной зоне и ямочка для крепления нижней челюсти. Внизу височной части проходят бороздки для языкоглоточного и блуждающего нерва. Там же размещается широкий выход для сонной артерии. Кость находится на периферии трех Костей — теменной, клиновидной и затылосной.

Теменная кость

Данная часть имеет свою пару и размещается в зоне черепного свода. Через обе ее части проходит сагиттальный шов. С затылочной частью она соединяется ламбдовидным швом, с лобной – венечным. С боковых сторон теменной кости проходят височные кости. Строение теменной кости сплошное, снаружи выпуклая часть, изнутри — и вогнутая.

Читайте также:  Понос и боль в горле без температуры

Она включает 4 стороны:

  • сагиттальную;
  • затылочную;
  • чешуйчатую;
  • лобную.

Внутри она осыпана бороздками от мозговых извилин и сосудов. С сагиттальной части, в центре, расположено теменное отверстие. На внешней стороне расположены две височные полосы.

Нижняя носовая раковина

Строение черепа человека на фото с описанием можно увидеть в мельчайших деталях. Он включает небольшую кость, участвующую в образовании назальных отростков.

Форма ее продолговатая, находящаяся в скошенном виде внутри черепа. Своим верхом она касается обратной стороны челюсти и нёба (ее вертикальной части), а низом — верхнего нёба (прямой части).Другой верхний край является частью слезной кости. Под косточкой размещается нижний носовой ход.

Слезная кость

Парная кость, находящаяся в черепе, за носом.

Имеет кубовидную форму, соединяющуюся с соседними костными отделами со всех 6 сторон:

  • с лобным;
  • с решётчатой костью;
  • с верхней челюстью;
  • по бокам дополняет часть глазниц.

Слезная кость приходится малой частью глаза и пазухи носа. Задняя уплощенная часть кости имеет гребешок, передняя утонченная – борозду от слезного канала. Со стороны глазницы существует ямка для слезного мешка. Она переходит в основной носослезный канал.

Носовая кость

Строение черепа человека (на фото с описанием можно ознакомиться с более детальным строением) включает совокупность крупных и мелких костей, выполняющих одну функцию, в данном случае дыхательную. Носовая кость -эта миниатюрная пластина, дополняющая костное формирование носа, наряду со слезной.

Она вырастает из лобной и переходит в верхнюю челюсть. Кость имеет свою пару и по форме напоминает согнутую прямоугольную пластину. Ее части сходятся посредине благодаря межносовому шву. Верхний кончик слегка вздернут при переходе в лобную зону.

На поверхности носовой кости с обратной стороны имеется впадина от решётчатого нерва. Нижняя часть соединяется с верхней челюстью хрящами, формирующими нос живого человека.

Верхняя челюсть

Парная лицевая кость на носу. Ее шов начинается между двух передних зубов и оканчивается на переносице. Твердое образование имеет отношение к воздухоносным. Благодаря имеющимся в ней носовым пазухам, оно принимает участие в дыхании. Нижняя часть включает верхний ряд зубов и нёбо.

В составе имеются 4 поверхности:

  • переднюю;
  • подвисочную
  • нозальную;
  • глазничную.

Под глазницами, с обеих сторон верхнечелюстного отростка располагаются сквозные проходы, пронизываемые тройничными нервами. Образование входит в формирование глазниц, занимая большую ее часть.

Также она занимает значительный участок твердого неба, где и переходит в клиновидную кость. Между клиновидной и верхнечелюстной костью, в глазницах, имеются глазные расщелины. В подглазничной зоне челюсть под скосом переходит в скуловое образование, в районе переносицы – в лобное.

Небная кость

Парная кость, входящая в набор лицевых костей. Состоит она из тонких, хрупких стенок, формируя основной раздел неба, соединяющийся в верхней челюсти. Задняя ее часть включена в состав носовой стенки.

Кость сформирована в виде пластины с двумя краями, один из которых идет перпендикулярно другому под прямым углом. Перпендикулярная ее часть прилегает к клиновидной кости, горизонтальная – является частью внутреннего неба.

Скуловая кость

Парная маленькая кость, участвующая в образовании глазницы, берущая на себя функцию поддержания глаза и распределения давления во время жевания пищи. Скуловая кость является большей частью щеки, за счет дугообразного внешнего выступа.

Верхний ее отросток переходит в отдел лба, боковой и нижний в верхнюю челюсть. Сзади она встречается со скуловым отростком височного образования.
Над скуловым бугром расположен сквозной проход, через него протягивается скуловой нерв.

Кость имеет 3 поверхности:

  • латеральную;
  • височную;
  • глазничную.

Нижняя челюсть

Непарная, неправильной структуры кость, включающая подбородок и альвеолярную часть – нижний ряд зубов. Головками нижней челюсти крепится к височной кости. Ее форма имеет 3 части: корпус и 2 ветви. Фронтальная область имеет два сквозных хода по бокам, под клыками, для прохождения сухожилий, отвечающих за работу нижней челюсти.

Ветвь, на своей вершине, перетекает в две других возвышенности – мыщелковый кончик и венечный, соединенные дугообразной выемкой, вогнутой внутрь ветви. С обратной стороны челюсть имеет бороздки от челюстноподъязычных суставов и проход, ведущий внутрь челюсти.

Подъязычная кость

Небольшая сплошная кость, находящаяся под языком, водящая в систему речевого аппарата и работу нижней челюсти. Это независимая часть, не срастающаяся с остальными костями, крепящаяся к тканям за счет суставов и мышц. Располагается она под нижней челюстью в начале гортанного столба, ее передняя часть размещается на одной оси с окончанием коренных зубов.

Форма ее напоминает подкову. Структура кости состоит из основной пластины, имеющей справа и слева длинные и мелкие рога. С верхними рогами основная часть соединяется хрящевой тканью, малые растут из самого тела кости. Крупные рога крепятся к гортанному хрящу.

Движения подъязычной кости обусловлены работой языковых мышц, которые заставляют ее менять положение в момент речи и пережевывания пищи.

Система развития черепа, таким как мы его знаем на данном этапе эволюции, предоставила человеку возможность носить с собой важные элементы, участвующие в коммуникации, сохранении данных, анализе и других процессах, которые вмещаются всего в одну часть тела – голову.

Человеческий череп имеет уникальное строение в отличие от строения черепа других млекопитающих — только у разумного существа мозговой отдел находится выше лицевого.

Институт анатомии человека посвятил целый раздел изучению строения черепа, который получил название краниология, широко использующийся в антропологии. На фото с описанием указана эволюция черепа человека до настоящих времен.

Оформление статьи: Мила Фридан

Видео про анатомию черепа человека

Анатомия костей черепа:

Фото будови черепа людини з описом кісток Класифікація Повітроносні кістки Суцільні кістки Парні костіВерхняя щелепу

  • Скронева.
  • тім’яна.
  • нижня носова раковина.
  • піднебінна.
  • вилична.
  • носова.
  • слізна.
  • лобова.
  • клиноподібна.
  • решітчаста.
  • потилична.
  • сошник.
  • нижня щелепа.
  • під’язична.

Потилична кістка

Будова черепа людини (фото з описом допоможе зорієнтуватися в анатомічному розташуванні кісток) включа т одну з найбільших кісток — потиличну. Представляє вона собою плоску, округлу правильної форми кістка, що має широкий отвір для хребетного стовпа. Зовні вона опукла, всередині — увігнута.

Це непарна кістка і включає в себе 4 відділу, навколишні даний отвір:

  • базилярную частина — попереду від отвори для хребетного стовпа (якщо дивитися на череп «обличчям»).
  • дві латеральні частини, розташовані по боках від стовпа.
  • потилична луска розташовується позаду від стовпа.

Базилярна частина має 4 кута і спереду переходить в клиновидний відділ, кріпиться до кістки за допомогою хрящового наросту. А латеральні частини зливаються з скроневими, також з’єднуючись хрящової тканиною. Вони розташовуються уздовж хребетного стовпа зі зворотного боку, перетікаючи попереду в базилярную частина, ззаду — в потиличну луску. У міру переходу з краю потилиці до центру черепа, вона тоншає.

Клиновидна кістка

Клиновидна кістка захована усередині голови і має квадратну форму. По боках від неї розростаються відростки кістки. Ззаду вона переходить в потиличну, завдяки хрящової тканини, яка з часом костеніє, перетворюється в єдину кістку. Спереду від центральної частини клиновидного кістки існує невелика виїмка, розрахована на розташування гіпофіза.

ГАРЯЧІ НОВИНИ:

Напереді від отвори для гіпофіза, з кожної з його сторін існує ще два крихітних отвори для перехожих нервів і очної артерії. Зі зворотного боку клиноподібна кістка дивиться на носову область, яка є прихованою носової стінкою.

З обох сторін від центру знаходяться дірочки, що з’єднують ніс з центральною системою. З тієї ж сторони клиноподібної кістки, обидві сторони відростки є задніми стінками очниць. Ці відростки маю по певну кількість отворів, які служать проходами для нервів і судин ЦНС. Знизу відростки кріпляться до неба.

Лобова кістка

Друга найбільша черепна зона округлої форми, починається з тімені і закінчується в середині очниць, захоплюючи частину набору кісток, які формують ніс. Це суцільна кістка з обох сторін, що має з зовнішнього боку надбрівні дуги, надпереносье і лобові бугри. Лобова кістка включає надвісочние дуги, і проміжок, захоплюючу скроневу частку.

З внутрішньої сторони кістка усипана борозенками від прилеглих вен, її центральну частину розсікає западина від сагітального синуса. У зоні надпереносья є отвори, що відкривають доступ в лобову пазуху, між ними розташована носова кістка. Лобова частка є суцільний, безпарних, скороминущої в тім’яну, через вінцевий шов. З боків вона зливається з клиноподібної і виличної кістки.

Читайте также:  Контактные линзы когда появились

Гратчаста кістка

Будова черепа людини (на фото з описом показані частини гратчастої кістки) включає ще одну кістку, розташовану всередині черепного набору кісток. Ця невелика кісточка належить до ряду носових.

ДУЖЕ ВАЖЛИВО:

Вона включає в свою конструкцію верхівку з наростом, іменований «півнячий гребінь», що має з боків «півнячі крила» і низ, що входить до складу формування носа. З різних сторін від «півнячого гребеня», уздовж них, розташовуються численні отвори для перехожих в мозок нервів.

З боків «півнячих крил» розміщуються плоскі області, що утворюють частини очних западин. У цих шматочках також розташовуються по 1 наскрізного ходу для судин. Низ гратчастої кістки заповнений безліччю каналів, візуально нагадують лабіринт.

Леміш

Ще одна кісткова непарна пластина лицьового набору кісток, що формує перегородку носа, в парі з гратчастої кісткою. Вона виглядає як трапецієвидна плоска подовжена кісточка, яка до верху роздвоюється на дві пелюстки, зливаючись в цьому районі з клиноподібною кісткою. Нижня область з’єднується верхнещелепними відростком і небом.

Леміш складається з 4 основних сторін:

  • піднебінний.
  • ґратчастий.
  • лівий.
  • вільний.

Скронева кістка

Череп людини включає в свою будову парну кістка, іменовану скроневої (як зазначено на фото з описом). З боків черепа з скроневих кісток стирчить виличної відросток, який є орієнтиром при розгляді одного з шматочків скроневої кістки.

ЦІКАВІ НОВИНИ:

Всередині будівлі випирає відросток, іменований «пірамідою». Ця форма візуально схожа на морську мушлю. Її поверхні включає два наскрізних проходу для кам’янистих нервів.

На вершині «піраміди» знаходиться порожнина слухового каналу, що виходить в сонний в нижній кісткової частини, розташованого біля підніжжя скулового відростка. Там же розсікає кістка лицьовий нерв також виходить в нижній частині скроневої конструкції.

З зовнішньої частини, під відростком, розташовується барабанна частина, що відноситься до вушної зоні і ямочка для кріплення нижньої щелепи. Внизу скроневої частини проходять борозенки для язикоглоткового і блукаючого нерва. Там же розміщується широкий вихід для сонної артерії. Кость знаходиться на периферії трьох Костею — тім’яної, клиноподібної і затилосной.

Тім’яна кістка

Дана частина має свою пару і розміщується в зоні черепного зводу. Через обидві її частини проходить сагиттальний шов. З потиличної частиною вона з’єднується ламбдовідний швом, з лобової — вінцевих. З бічних сторін тім’яної кістки проходять скроневі кістки. Будова тім’яної кістки суцільне, зовні опукла частина, зсередини — і увігнута.

Вона включає 4 сторони:

НОВИНИ ЧАСУ:

  • сагиттальную.
  • потиличну.
  • лускову.
  • лобову.

Усередині вона обсипана борозенками від мозкових звивин і судин. З сагітальній частини, в центрі, розташоване тім’яної отвір. На зовнішній стороні розташовані дві скроневі смуги.

Нижня носова раковина

Будова черепа людини на фото з описом можна побачити в найдрібніших деталях. Він включає невелику кістку, що бере участь в утворенні назальних відростків.

Форма її довгаста, що знаходиться в скошеному вигляді всередині черепа. Своїм верхом вона стосується зворотного боку щелепи і піднебіння (її вертикальної частини), а низом — верхнього піднебіння (прямий частини) .Інший верхній край є частиною слізної кістки. Під кісточкою розміщується нижній носовий хід.

Слізна кістка

Парна кістка, яка перебуває в черепі, за носом.

Має кубовидную форму, що з’єднується з сусідніми кістковими відділами з всіх 6 сторін:

  • з лобовим.
  • з гратчастої кісткою.
  • з верхньою щелепою.
  • з боків доповнює частину очниць.

Слізна кістка доводиться дещицею очі і пазухи носа. Задня трохи сплющена частина кістки має гребінець, передня витончена — борозну від слізного каналу. З боку очниці існує ямка для слізного мішка. Вона переходить в основний носослізний канал.

Носова кістка

Будова черепа людини (на фото з описом можна ознайомитися з більш детальним будовою) включає сукупність великих і дрібних кісток, які виконують одну функцію, в даному випадку дихальну. Носова кістка -ця мініатюрна пластина, яка доповнює кісткове формування носа, поряд зі слізної.

Вона виростає з лобової і переходить в верхню щелепу. Кость має свою пару і за формою нагадує зігнуту прямокутну пластину. Її частини сходяться посередині завдяки межносовому шву. Верхній кінчик трішки кирпатий при переході в лобову зону.

На поверхні носової кістки зі зворотного боку є западина від гратчастого нерва. Нижня частина з’єднується з верхньою щелепою хрящами, що формують ніс живу людину.

ТЕРМІНОВІ НОВИНИ:

Верхня щелепа

Парна лицьова кістка на носі. Її шов починається між двох передніх зубів і закінчується на переніссі. Тверде освіту має відношення до повітроносних. Завдяки наявним в ній носових пазух, воно бере участь в диханні. Нижня частина включає верхній ряд зубів і піднебіння.

В складі є 4 поверхні:

  • передню.
  • подвисочную
  • нозальную.
  • глазничную.

Під очницями, з обох сторін верхнечелюстного відростка розташовуються наскрізні проходи, пронизує трійчастими нервами. Освіта входить в формування очниць, займаючи велику її частину.

Також вона займає значну ділянку твердого неба, де і переходить в клиноподібну кістку. Між клиноподібної і верхньощелепної кісткою, в очницях, є очні щілини. У подглазничной зоні щелепу під скосом переходить в виличної освіту, в районі перенісся — в лобне.

Піднебінна кістка

Парна кістка, що входить в набір лицевих кісток. Складається вона з тонких, тендітних стінок, формуючи основний розділ неба, що з’єднується у верхній щелепі. Задня її частина включена до складу носової стінки.

Кость сформована у вигляді пластини з двома краями, один з яких йде перпендикулярно іншому під прямим кутом. Перпендикулярна її частина прилягає до клиноподібної кістки, горизонтальна — є частиною внутрішнього неба.

Вилична кістка

Парна маленька кістка, що бере участь в утворенні очної ямки, що бере на себе функцію підтримки очі і розподілу тиску під час жування їжі. Вилична кістка є здебільшого щоки, за рахунок дугообразного зовнішнього виступу.

Верхній її відросток переходить до відділу чола, бічний і нижній в верхню щелепу. Ззаду вона зустрічається зі виличні відростком скроневої освіти.

Над виличним бугром розташований наскрізний прохід, через нього протягується виличної нерв.

Кость має 3 поверхні:

  • латеральну.
  • скроневу.
  • глазничную.

Нижня щелепа

Непарна, неправильної структури кістка, що включає підборіддя і альвеолярну частину — нижній ряд зубів. Головками нижньої щелепи кріпиться до скроневої кістки. Її форма має 3 частини: корпус і 2 гілки. Фронтальна область має два наскрізних ходу з боків, під іклами, для проходження сухожиль, що відповідають за роботу нижньої щелепи.

Гілка, на своїй вершині, перетікає в дві інших височини — мищелковий кінчик і вінцевий, з’єднані дугоподібної виїмкою, увігнутою всередину гілки. Зі зворотного боку щелепу має борозенки від челюстнопод’язичних суглобів і прохід, що веде всередину щелепи.

Під’язикова кістка

Невелика суцільна кістка, яка перебуває під язиком, ведуча в систему мовного апарату і роботу нижньої щелепи. Це незалежна частину, не зростається з іншими кістками, що кріпиться до тканин за рахунок суглобів і м’язів. Розташовується вона під нижньою щелепою на початку гортанного стовпа, її передня частина розміщується на одній осі з закінченням корінних зубів.

Форма її нагадує підкову. Структура кістки складається з основної пластини, що має справа і зліва довгі і дрібні роги. З верхніми рогами основна частина з’єднується хрящової тканиною, малі ростуть з самого тіла кістки. Великі роги кріпляться до гортанний хряща.

Руху під’язикової кістки обумовлені роботою мовних м’язів, які змушують її міняти положення в момент мовлення і пережовування їжі.

Система розвитку черепа, таким як ми його знаємо на даному етапі еволюції, надала людині можливість носити з собою важливі елементи, які беруть участь в комунікації, збереження даних, аналізі та інших процесах, які вміщуються всього в одну частину тіла — голову.

Людський череп має унікальну будову на відміну від будови черепа інших м екопітающіх — тільки у розумної істоти мозковий відділ знаходиться вище лицьового.

Інститут анатомії людини присвятив цілий розділ вивчення будови черепа, який отримав назву краніологія, що широко використовується в антропології. На фото з описом вказана еволюція черепа людини до теперішніх часів.

Ссылка на основную публикацию
Через сколько новорожденного можно выносить на улицу
Каждая мама понимает, что прогулки для малыша полезны в любом возрасте. Но есть ли польза для новорождённых крох в первый...
Чем чистят кишечник в домашних условиях
Накопление токсинов в организме может спровоцировать снижение иммунитета. Очистить кишечник от токсичных продуктов обмена можно при помощи энтеросорбентов растительного происхождения....
Чему научить ребенка в 6 лет
Психологи утверждают, что с наступлением холодов родители все чаще повторяют фразу «Надень шапку!», а дети все реже эту шапку надевают....
Через сколько после аборта можно пить
В.Е. Радзинский, И.М. Ордиянц, Н.Х. Сидерополу Кафедра акушерства и гинекологии РУДН, Москва Прерывание беременности, или искусственный аборт, продолжает занимать неоправданно...
Adblock detector